Вірші – безконечники

Безконечна казочка.
Був собі баран та вівця,
Накосили вони стіжок сінця, –
А я знов почну з кінця:
Був собі баран та вівця
(і так далі, поки не докучить).
(Олена Пчілка)

Безконечна пісенька
Був собі журавель
Та журавочка,
Наносили сінця
Повні ясельця.
Наша пісня гарна й нова, –
Почнем її, братця, знова:
Був собі журавель
Та журавочка…
(і так далі, без кінця).
(Олена Пчілка)

Безконечник
Кури в полі сіють просо,
як заведено давно.
А півні те просо косять,
решетують на пшоно.
Із пшона наварять каші
жовторотій дітлашні…
Виростуть курчата наші,
стануть кури та півні —
і почнеться все спочатку,
все спочатку по порядку:
кури сіятимуть просо, як заведено давно,
а півні те просо скосять,
зрешетують на пшоно.
Із пшона наварять каші
жовторотій дітлашні,
виростуть курчата наші,
стануть кури та півні —
і почнеться все спочатку,
все спочатку по порядку…
(Іван Світличний)

Жолудь
— Гайда в ліс! Найдемо жолудь!
— А навіщо?
— Щоб над ставом посадити.
— А навіщо?
— Щоб там дуб високий виріс.
— А навіщо?
— Щоб гніздо звила синичка.
— А навіщо?
— Щоб зросли у нім пташата.
— А навіщо?
— Щоб зраненьку щебетати.
— А навіщо?
— Щоб зі сну тебе збудити.
— А навіщо?
— Щоб гайнули ми до лісу.
— А навіщо?
— Щоб знайти під дубом жолудь…
(Володимир Лучук)

Безконечна байка
Послухайте, люди,
довга байка буде!
Був собі раз горобець,
бабі збив новий горнець.
Прилетіла горобчиха,
питається баби стиха:
— А то хто збив вам горнець?
Баба каже: — Горобець!
Підіб’ю йому крильця!
Чи казати знов з кінця?
Як казати, то казати:
був собі раз горобець…
(Володимир Лучук)

Загубила голку Ніна
Загубила голку Ніна,
Стала Ніна На коліна:
Знайшла голку,
Та не шила,—
Ніна нитки загубила.
Загубила нитки Ніна,
Стала Ніна
На коліна:
Знайшла нитки,
Та не шила,—
Ніна голку загубила…
Цього вірша про дівчатко
Починай читать спочатку.
(Грицько Бойко)