Про сонце

Світить нині сонечко 
Світить нині сонечко 
У моє віконечко. 
Світить воно, гріє, 
Все село радіє: 
Гарне буде літо, 
Гарне буде жито. 
Вславить рідний край 
Щедрий урожай.
(Є. Желєзняков)

Сонечко
Два сонечка я знаю:
Мов куля золота,
Одне у небі сяє,
А друге ось літа.
За сонечком маленьким
Біжу я навпростець.
Ловлю його у жменьку,
Мов сонця промінець.
- Боятися не треба,
Лети собі у світ
І сонечку на небі
Мій передай привіт.
(П. Мостовий)

Сонечко
Сіло сонце полум’яне
За стоги.
Обгорнули все тумани
Навкруги.

Навіть захід пурпуровий
Вже погас.
А на ранок сонце знову
Йде до нас.

Де це сонце в темну нічку
Спочива?
Може, в морі ясне личко
Умива?

— Не вмиватись я ховаюсь,
Не спочить.
Треба діток в іншім краї
Теж зігріть.
(Н. Приходько)

Весняна мелодія
Гріє землю сонечко,
Ніжно примовляє:
- Прокидайтесь, квіточки,
День весну стрічає!

Просинайся, річечко,
Посміхнись, струмочку,
Затанцюй нам гопака
Дощику – дзвіночку!
Розливайся радісно

По землі, проміння!
Хай же радує людей
Весняне цвітіння!
(Наталя Гуркіна)

Гори-гори ясно!
Сонечко червоно,
Гори-гори ясно!
В небо пташкою залети,
Нашу землю освіти,
Щоб садам і городам
Зеленіти, цвісти, рости!
Сонечко червоно,
Гори-гори ясно!
В небі рибкою попливи,
Нашу землю оживи,
Всіх на світі дітлахів
Обігрій, оздорови!
(Е. Благинина)

* * *
Синенький дзвоник
Продзвенів комашці:
«Ти скажи мені, мила,
Що там за ромашка
Виросла над хмарою
Жовта така,
Яскрава, промениста,
Дуже вже велика?»
«Це, малюк, не квітка, -
Та у відповідь сміється, -
Це велике світило
Під названьем сонце».
(Т. Маршалова)

Сонячна лійка
Вранці сонце все з лійки
Поливає яскравим світлом -
Он обрызгало лавки
І балкони з парапетом,
З тротуарів змило тіні,
Стер сутінок з гілок клена,
Освіжило кущ бузку
Теплим душем з небосхилу.
«Прокидайтеся, люди-соні! -
Будить сонце нас з тобою. -
Я поллю вам на долоні,
Я вам личка вмию!»
(Р. Дядькова )

***
Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє,
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся… і серцем лину
В темний садочок на Україну.
Лину я, лину, думу гадаю,
І ніби серце одпочиває.
Чорніє поле, і гай, і гори,
На синє небо виходить зоря.
Ой зоре! зоре! — і сльози кануть.
Чи ти зійшла вже і на Украйні?
Чи очі карі тебе шукають
На небі синім? Чи забувають?
Коли забули, бодай заснули,
Про мою доленьку щоб і не чули.
(Т.Шевченко)

Два сонечка
Два сонечка мені світять,
Два сонечка милі:
Одне в небі, у блакиті,
А друге на хвилі.

Промінці його яскраві
Грають-вигравають,
Наче рибки золотаві
У хвилі пірнають.

Тільки хвиля невеличка
Даремно хлюпоче,—
Друге сонечко із річки
Виплеснути хоче.
(Грицько Бойко)

***
Люблю сидіти біля ставу,
Як спати сонце йде ласкаве.
Кидає промені останні
На кожну квітку, хвилю, камінь.
Міниться барвами край неба:
Червоним, жовтим i зеленим.
Гра ліній, кольорів, сіяння...
Таке у сонечка прощання.
А став, мов дзеркало, лежить,
Усю красу вбирає в себе,
Знайдеш у ньому краплю неба
I сонця промінь золотий.
І щосекунди він новий.
На горизонті вже темніє,
Останній промінь ледь жевріє.
А я очей не відведу
І завтра знов сюди прийду
У тихе місце над водою,
Де з невимовною красою,
Щоразу іншою, новою,
Сонце прощається зі мною.
(Т. Шевченко)

Променята
Заглядає сонце в сад
Між зелене листя.
Розсипає променят -
Спритних танцюристів.
Простеляє по землі
Золоті доріжки,
Щоб промінчики малі
Не бруднили ніжки.
Як загра музика-джміль
Золотоголосий -
Витанцьовують довкіл
Променята босі.
(Т. Коломієць)

Ранок
Сміється поле, річка, ліс,
Сміються гілочки беріз,
Птахи сміються і луги,
Сміються квіти навкруги.
Ставок, що цілу ніч мовчав,
І той сміятися почав.
Лататтям легко лопотить
І каченяток веселить.
Я швидко скочив до вікна
Поглянуть, що за дивина?
Аж бачу у віконце —
Надворі сходить сонце.
(А. Костецький)

Сонечка
Сонечко, те, що у небі світило,
Якось у річку згори задивилось
І здивувалось: "Хіба ж так буває?
Знаю, одне я, а тут нас аж два є."
Сонечко інше - жучок невеличкий
-Зручно вмостилось на листя сунички.
В нього учора були уродини,
Й цятка новенька з'явилась на спині.
Хто ще не бачив, погляньте уважно.
Це вам не жарти, це дуже поважно.
Сонечко горде і раде без міри:
Рочків чотири і цяток чотири.
(Леся Медик-Яремчук)

***
Сонце стукає до хати:
- Лежебоки, досить спати!
Геть із ліжка! Всі за мною
В степ, вмиватися росою!
Щоб розквітли маком щічки
У Андрійка та Марічки!
Личка витру вітерцями,
А веселки гребінцями,
Розчешу бурштин волосся,
Щоб звивалось, мов колосся.
Потім, янголи маленькі,
Пригостить вас медом ненька,
Поцілує, посміхнеться…
Літній ранок розпочнеться.
(О. Корнієнко)

Сонячні зайчики

Скачуть побегайчики - 
Сонячні зайчики. 
Ми кличемо їх - 
Не йдуть. 
Були тут 
І нема їх тут. 
Стриб, стриб 
По кутах. 
Були там - 
І немає їх там. 
Де ж зайчики? 
Пішли. 
Ви ніде їх 
Не знайшли? 
(А. Бродський)

* * * 
Сонце в кватирку у ванну попало, 
Мило з мочалкою воно увидало 
Вирішив вмитися, змити всі веснянки, 
Милом потерло щічки і вушка 
Мило ридає, очей пальчиком тре, 
Скоро сонечко далі піде, 
Сонце сміється милу у відповідь, 
На небо дивись - хмаринок-то немає! 
(Л. Гржибовська) 

Сонячний зайчик
Зайчику-стрибайчику,
Чом я не збагну,
Як ти, побігайчику,
Виліз на стіну?

Як це ти, маленький,
Подолавши страх,
Крізь вікно швиденько
Вискочив на дах?

Ген сміється в небі
Сонце золоте,
В нього, як і в тебе,
Усмішка цвіте.

Зайчику-промінчику,
Чом ти враз ущух —
Затремтіли кінчики
Золотистих вух?..

Ген повзе огрядна
Хмара-бегемот —
Взяти сонце ладна
В ненаситний рот.

Зайчику-гуляйчику,
Не тремти дарма!
Йди мені під маєчку —
Хмари там нема.
(П. Осадчук) 

Сонечко лишається
Біля сонечка, вгорі, 
Плавала хмаринка.
Проти сонечка, в дворі, 
Бавилась Яринка
Враз хмаринка біла 
Сонечко закрила, 
І  Яринка   засмутилась 
Губоньки скривила
Не журись, Яринко, 
Не на вік хмаринка:
Хмарка розпливається,
Сонечко ж лишається!
(Г. Бойко)

Сонечкова мама
Вмиває кішка 
Кошенят. 
Вмиває кізка 
Козенят.
Мене
Водою з милом 
Щоранку 
Мама миє.
І чистим
Сонечко встає
Щодня
З-за небокраю...
І в нього,
Мабуть,
Мама є,
Бо хто ж його
Вмиває?
(А. Костецький)