Моя улюблена книжка. Твори для школи

1) Хочу розповісти про чудову книжку, яку нещодавно прочитала. Називається вона «Пригоди капітана Врунгеля», а написав її А. С. Некрасов. В цій книжці капітан Врунгель Христофор Боніфатьєвич разом зі старшим помічником Ломом та матросом Фуксом здійснили навколосвітню подорож на яхті «Біда». Дружній команді довелося літати на літаку і терпіти злигодні; літати у повітрі на паперовому змії й приземлятися на вулкан; подорожувати по Алясці на нартах, якими управляли корова й вовченя.

Герої кругосвітньої подорожі побували на Південному полюсі, на безлюдному острові, на річці Амазонці з крокодилами, змагалися з піратами, спілкувалися с папуасами.

Всього розповісти неможливо, треба цю книжку прочитати. А коли прочитаєш її, зрозумієш, що безвихідних ситуацій не буває, треба тільки проявити наполегливість, рішучість і почуття гумору. Тоді буде цікаво не лише подорожувати, але й жити.

2) Моя улюблена книга — це «Маленький принц» А. Сент-Екзю- пері. Познайомився я з нею давно. Як розповідав мені брат, він лед­ве врятував цю книжечку від мене. Тоді мені було два рочки. Звісно, я цього не пам’ятаю, але, напевно, тоді мені книжечка дуже сподобалась.

Потім «Маленького принца» мені читала ввечері мама. Разом ми розглядали малюнки, і я думав, що герой оповіді схожий на мене. Я теж хотів взяти олівець і намалювати що-небудь схоже на «удава, який поглинає свою жертву цілком, не жуючи. Після цього він вже не може поворухнутися й спить півроку поспіль, поки не перетравить їжу».

Хочу сказати, що по-справжньому захопив мене сюжет «Маленького принца» тільки тоді, коли я сам прочитав книгу. Усі планети, які відвідав Маленький принц, ожили в моїй уяві. Але понад усе мене вразила розповідь принца про його власну планету. На ній, так само, як і на нашій планеті Земля, росли дивовижні квіти, кущі й дерева. Найстрашнішим з-поміж них був баобаб. Якщо не впізнати баобаб відразу, то він починав розселятися по всій планеті. Його міцне коріння руйнувало планету, особливо, якщо вона була маленькою. А найпрекраснішою рослиною планети була троянда. Троянда, як справжня красуня, була вибагливою, її настрій постійно змінювався. Найбільше мені запам’ятався епізод, в якому звучить відо­мий тепер всім у світі вислів: «Ми відповідаємо за тих, кого приру­чили». Раніше я хотів, щоб батьки подарували мені собаку. Тепер я зрозумів, що не готовий до цього: собака вимагає турботи й захис­ту. Він не любить залишатися на самоті.

Крім того, його щоденно вранці й ввечері треба вигулювати. Зав­дяки улюбленій книжці я зрозумів, що треба відповідати за свої слова й вчинки. Треба цінувати дружбу й повсякчас докладати зу­силь, щоб люди теж з повагою ставилися до тебе.

3) Люди усього світу вже знають хлопчика на ім'я Гаррі Поттер. Вже знято два фільми, написано п'ять книжок.

Я прочитав чотири книги Дж. К. Ролінг про цього хлопчика та його пригоди.

Мені найбільше сподобалася перша книга, яка називається «Гаррі Поттер і філософський камінь». Хлопчик-чаклун Гаррі Поттер залишився сиротою. Його батьків вбив злий чаклун Воландеморт. Гаррі живе у домі маглів (це так у книзі називаються звичайні люди): свого дядька та тітки. Вони не хочуть знати ніяких чаклунств, усім кажуть, що Гаррі навчається у спецшколі-інтернаті для «дефективних», забороняють хлопчикові користуватись телефоном тощо. Гаррі стає трохи легше, коли він опиняється у школі для маленьких чарівників — Хоґвартсі. Гаррі Поттер — справжня знаменитість серед своїх ровесників і серед дорослих. Але письменниця наголошує, що бути знаменитим непросто. Карколомні пригоди чекають на юного чарівника, та він з честю вийде з них.

Мене дуже захопила ця книга. Я з нетерпінням чекаю на нові частини роману. Нещодавно я читав другу частину, яка називається «Гаррі Поттер і таємна кімната». Це справді цікава дитяча фантастика!

4) Улітку я прочитав книжку Рудольфа Еріха Распе «Пригоди барона Мюнхгаузена». Мені дуже сподобався кумедний барон з його вигаданими пригодами.

Я багато разів бачив мультфільм про Мюнхгаузена, але читання книги дало мені набагато більше задоволення. Адже я можу сам собі «малювати» в уяві мультики.

У мене є декілька найулюбленіших історій: «Півконя», «Верхи на ядрі», «За волосся», «Сирний острів». На мою думку, це найкумедніші пригоди та найфантастичніші пригоди барона Мюнхгаузена. Дуже цікаво було уявляти собі півконя, що не міг ніяк напитись, а також альтаночку з лаврового листа. Мені б дуже хотілося проїхатись верхи на ядрі, як Мюнхгаузен, витягти себе з болота за чуба. Та «найсмачнішим» є оповідання «Сирний острів». Я дуже люблю сир, а коли читав про цю пригоду, то навіть закривав очі. Я уявляв себе там, на острові. Смакота! На деревах вже спечений хліб, висять медяники. Були там і річки з молока та пива. А ще там були ввічливі дерева, що вклонялися, вітаючи вас.

Мені дуже сподобалась ця книга. Я не вважаю барона Мюнхгаузена брехуном. Він просто мрійник і вигадник, що хоче розважити усіх навкруги, людина доброї і веселої вдачі.

5) У дитинстві ми знайомимося із багатьма цікавими книгами. Це й чарівні та захоплюючі казки, і красиві вірші, й історії про сміливих, чесних, добрих героїв. Але на мене найбільше враження справила книга Р. Кіплінга «Книга джунглів». Коли я прочитав «Мауглі» — один із творів цієї книги — я відчув бажання скоріше прочитати усю книгу. Бо мене дуже зацікавило життя маленького хлопчика, який опинився в джунглях, і не лише зміг вижити, а став вожаком серед мешканців цього лісу.

Та не лише історією Мауглі приваблює «Книга джунглів». Це справжня енциклопедія дикої природи. Дикі, темні ліси, перевиті ліанами, бамбукові зарості, болота — весь цей дикий світ, населений вільними хижими тваринами, розкривається перед нами, мов справж­ня книга. Ми починаємо краще розуміти навколишній світ, і насправді відчуваємо, що всі ми — діти природи. Ми починаємо розуміти, що тварини теж мають свої почуття, що їхні вчинки теж керуються не лише інстинктами, а також і законами.

А ще «Книга джунглів» показує, що таке справжня дружба. Друзі Мауглі завжди поруч із ним: навчають, застерігають, допомагають. Вони не лицемірять. Вони можуть вказати на помилки, навіть тро­хи покарати за необдумані вчинки. Але все це — задля добра, задля спасіння друга. І він це зрозумів і віддячив усім, чим міг. Він знищив головного ворога джунглів — Шер-Хана. І поновив у лісі закони, які порушував тигр та його підлеглі. Я вважаю, що ця книга має стати «настільною» для кожної дитини, яка хоче стати справж­ньою людиною.

6) Мені подобається читати книжки. До душі мені припали особливо казки. Це мій улюблений жанр літератури.

Одною із таких книг є казка Лімана Франка Баума «Чарівник країни Оз» . У ній іде мова про захоплюючі пригоди дівчинки на імя Дороті та її друзів. Країна, де відбуваються події, називалась на честь одного великого чарівника. Мені аж не вірилось, що чарівник Оз є шахраєм. Але як він вмів це від всіх приховати. Край цей був чарівним. Там в різних місцях панувало все одного кольору : синього, червоного, оранжевого та зеленого, оточене безмежною пустелею. Я не одразу змогла здогадатись, відьми котрого краю були добрими чи злими. Дуже довгою була дорога дівчинки до рідного дому, до правди через хащі кривди та брехні. Я раділа, що герої перемогли зло. Друзі Дороті стали добрими королями різних частин цієї країни. Тепер там запанують правда та злагода.

У цієї казки є тринадцять цікавих продовжень. Одну з таких книжок під назвою «Озма з країни Озм» я теж прочитала. Я раджу усім прочитати твори Лімана Франка Баумана. Вони дуже цікаві та повчальні.

7) Добре знайома нам з дитячих років книга «Дюймовочка» сповнена цікавих , захоплюючих пригод крихітної дівчинки , що з’явилася на світ з прекрасної квітки . Вона ніжна і трепетна , але , як бачимо ми з подальшої історії , сміла і відважна.

«Дюймовочка » – це чарівна історія про одвічне протистояння добра і зла. Мила і зворушлива героїня книги потрапляє у найнебезпечніші життєві колізії : груба і лінива Жаба викрадає і збирається вести її під вінець , Жук відносить її в абсолютно чужий їй світ , жадібний Крот робить її полонянкою в своїй похмурій і темній норі . Але , щасливо уникаючи всіх небезпек , Дюймовочка , все ж , знаходить своє справжнє щастя.

І ця вдала розв’язка історії зовсім не випадкова , адже кожна казка вчить нас добру . І ми чудово усвідомлюємо , що Дюймовочка , терпляче і самовіддано доглядає за що потрапила в біду Ластівкою, заслуговує кращої долі , ніж до кінця днів залишатися дружиною старого і дріб’язкового Крота .

Ця казка – ще один доказ того , що гарне трапляється лише з хорошими людьми . І , зачитуючись в цю цікаву чарівну історію , ми щиро віримо , що щастя чекає на кожного , хто добрий і відважний , хто готовий на самопожертву заради одного. Лише залишаючись моральною особистістю , дотримуючись істинних моральних цінностей , людина може уникнути небезпеки , і надія на краще буде йому надійною опорою.