Гра у сніжки
На галяві край доріжки
Полетіли влучні сніжки,
І почався білий бій,
Закрутився у сувій.
Закрутився, покотився,
Під горою зупинився.
Зверху сніг
І знизу сніг,
І ніхто узнать не міг,
Де чиї стирчали ніжки.
Ой, весела гра у сніжки!
Перший сніг
Голуби злетілися біленькі, -
Мабуть хтось їм хліба накришив.
То вночі пройшов сніжок легенький
І усе довкіл запорошив.
Не спурхне сніжок цей голубами,
Як весінне сонце припече, -
Він струмком зів”ється між горбами
І в далеке море утече.
Дідів портрет
Ми ліпили сніжну бабку,
Поки вечір наступив.
А вночі високу шапку
Й вуса іній наліпив.
Підійшов Омелько-дід,
Усміхнувся:
Все як слід:
Шапка, вуса, борода,
Ще й чуприна вигляда.
Гей, хто в хаті, гляньте йдіте,
Мій портрет зліпили діти!
-Вмить зібравсь Омельків рід:
Справді, з баби вийшов дід!
Ялиня
Сива матінка-зима
Молоду яличку
Одягала крадькома
В снігову спідничку.
Обтрусило ялиня
Снігову спідничку,
Бо зелене убрання
До лиця яличкам.
У своєму убранні
Юні ялинята
Дуже милі, осяйні
В новорічні свята.
Віночок
Сніжний віночок сплітає зима,
Такий, що не можна й намріяти.
Йду я тихенько, немов крадькома,
— Жалко віночок розвіяти.
Хай хоч погляну в люстерко: який?
Тільки ввійшла я до хати,
Став той віночок вологий, липкий,
З хустки почав опадати.
Глянула в люстро — віночка нема.
В хаті стою і сумую.
А у віконце сміється зима:
«Вийди, новий подарую!»
Кожушок
Йшов сніжок на торжок
Продавати кожушок.
Кіт купив того кожуха,
Загорнувсь по самі вуха.
Як забіг у нім до хати.
Хутро стало розтавати.
Сів Воркотик за мішком
Та й умився кожушком
Їжачок-Хитрячок
Їжачок-хитрячок
Із голок та шпичок
Пошив собі піджачок.
І у тому піджачку
Він гуляє по садку .
Натикає на голки
Груші, яблука, сливки.
І до себе на обід
Він скликає цілий рід.
У нас зробили дощ
Сонце гріє, вітер віє —
І ні хмарочки ніде,
Наше поле зеленіє,
Бо на полі дощ іде.
Ми побігли подивиться,
Як же так могло зробиться,
Що ні хмарочки ніде,
А на полі дощ іде.
Там працюють двигуни,
Гонять воду на лани,
А вода через лійки
Йде дощем на буряки.
Липка
Я, маленька липка,
Виросту велика, —
Не ламай мене.
Я медовим цвітом
Зацвіту над світом, —
Бережи мене.
Тінь тобі я кину
У гарячу днину, —
Ти шануй мене.
Від дощу сховаю
Вранці серед маю, —
Ти полий мене.
Будемо з тобою
Ми рости обоє, —
Ти люби мене.
Виростеш за роки,
Підеш в світ широкий, —
Не забудь мене.
Доня хоче спати
У моєї доні
Оченята сонні,
Рученьки мов з вати —
Доня хоче спати.
Ніч прийшла тихенька.
Спи, моя гарненька.
Берізка
В нашої берізки
Білая кориця,
Вичесані кіски —
Любо подивиться.
На дорогу з двору
Вистрибали кізки,
Стали гризти кору
Білої берізки...
Ми сказали кізкам:
«Не гризіть, не треба.
Хай мала берізка
Виросте до неба!»
Кіт не знав
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
В лісі є зелена хата
В лісі є зелена хата,
Там поснули ведмежата,
А найменший — вереда —
Сивій мамі набрида.
Каже: «Я не хочу спати,
Утечу вночі із хати,
Коли меду не даси,
Риби, сала, ковбаси!»
«Люлі-люлі, треба спати, —
Над синком шепоче мати, —
Як заснеш — тобі усе
Сон в корзині принесе».
Про бичка та їжачка
По дорозі біг бичок,
Бачить — лізе їжачок.
Як лизне його бичок,
Поколовся — та вбочок.
Їжачок сміється: «То-то,
Не бери всього до рота!»
Є у мене киця мурка
Є у мене киця Мурка,
Дуже мудра кішка.
Тільки скажеш:
«Замазурка!» —
Вмиється хоч трішки.
А синок її Васько
Муркне:
«Мила нене,
Поки вип'ю молоко,
Вмийся ти за мене»
Оленка маленька
— Оленко маленька,
Чому ти раденька?
— Бо в мене весела рідня.
— Чому в тебе очі
Такі голубенькі?
— На небо дивлюся щодня.
— Чому це у квітах
У тебе сукенка?
— В квітник я ходжу по росі.
— Розумна Оленко,
Чому ж ти маленька?
— Тому я маленька,
Що звуся Оленка, —
Оленки маленькі усі.
Всім по сім
Сім хлоп'ят і сім дівчаток —
Років їм усім по сім —
Ранком вийшли на Хрещатик,
Бо у школу треба всім.
Цілу ніч усім не спалось
І не снідалось усім.
Одягались, роздягались
Раз по п'ять або по сім.
І дівчаткам, і хлоп'яткам
Не сиділось дома всім.
Треба в школу на дев'яту,
А злетілися у сім.
Біля школи стріли Гриця,
Він скривився, мов кислиця.
«На цукерку». Гриць не їсть.
«Що з тобою, любий Грицю?»
«Хочу в школу,
Хочу вчиться,
А мені ще тільки шість».
Муха-звір
Сіра муха-цокотуха
Сіла Грицеві на вухо.
Грицик чує — щось дзижчить,
Та як крикне: «Звір гарчить!» —
І сміються всі з тих пір,
Що для Гриця й муха — звір.
Казка про рукавичку
Вчора Галочка-сестричка
Казку прочитала,
Як у лісі рукавичка
Звірам домом стала.
Я покинув рукавичку
За городом, там, де ліс.
Та ні зайчик, ні лисичка,
Й вовк у неї не заліз.
Мабуть, дуже замала
В мене рукавичка.
Взяв у мами зі стола,
З ліжка у сестрички
Рукавичок, мабуть, з п'ять,
В ліс відніс —
Хай звірі сплять.
Я не знаю, як було,
Що у лісі сталось,
А мені не повезло —
Від усіх дісталось.
Помогли зайчаті
Іде заєць на город,
Набрав води повен рот.
Він капусту поливає,
В нього лієчки немає.
Допоможемо зайчаті —
Візьмем лієчки у хаті,
Поллємо йому город,
Звільним зайця від турбот.
Зайчика злякались
Ми ходили по гриби,
Зайчика злякались,
Поховались за дуби,
Розгубили всі гриби,
Потім засміялись —
Зайчика злякались!
Кучерявий баранець
Кучерявий баранець
Мекав: «Дайте гребінець.
Я гладеньким хочу стати».
І сказала добра мати:
«Не пригладжуй чуба, нащо —
Кучерявим бути краще.
Баранцеві до лиця
Не вживати гребінця».
Але ти не баранець —
Треба мати гребінець.
Співаночка
Я маленька Оксаночка,
А звуть мене Співаночка.
Де я тільки не з'явлюся,
Сміхом, піснею заллюся.
Я Оксаночка!
Я Співаночка!
Ще, бува, мене й не видко,
А вже пісня лине швидко,
В полі, в лузі чи у гаї
Голосок мій помагає
І в'язальницям, І тіпальницям.
Часом дома зажуряться,
А я вбіжу із вулиці,
Дзвінко, лунко заспіваю,
Наче пташечка у маї.
Ввійде пісенька у дім —
Стане весело усім.
Я Оксаночка!
Я Співаночка!
Весняночка
— Весно-весно-весняночко!
— Чого тобі, Оксаночко?
— Хочу пролісків блакитних,
Ранків сонячних, привітних,
Щоб «Весняночка» на полі
Задзвеніла в дружнім колі. —
Усміхнулася весна:
— Ось тобі, Оксанко, на:
Рясти, проліски блакитні,
Ранки сонячні привітні. —
І «Весняночка» на полі
Задзвеніла в дружнім колі.
У широкому вікні
У широкому вікні
Є три зірочки ясні:
Перша зірочка щаслива,
Друга зірочка вродлива,
Третя зірочка правдива —
Вірні подруги вони.
Люба донечко, засни.
І тоді до тебе в сні
Всі три зірочки ясні
Прийдуть у таночку,
В золотім віночку,
Щоб росла щаслива,
Щоб росла правдива
Донечка вродлива.
Не будь козою
Іде коза,
Стоїть лоза,
Густа, рясна, зелена.
«Яка краса! —
Кричить коза. —
Це вся лоза для мене!»
І у кози
Аж дві сльози
На радощах повисли.
Тріщить лоза,
Гризе коза
І всю красу погризла.
І ти, мала,
Що в сад пішла
Ранковою порою,
Не рви квіток,
Не псуй гілок,
Не будь, мала, козою.
Журавлики-Журавлі
— Журавлики-журавлі,
Де літали ви, малі,
Де бували?
— Ми у теплі краї,
У казкові гаї
Мандрували.
— Розкажіть, журавлі,
Як на дальній землі
Зимували?
— Ми в казкових гаях
Все по рідних краях
Сумували.
Чому чапля стоїть на одній нозі
Чапля зшила черевички
І мерщій пішла до річки.
— Чапу-лапу, чапу-лапу,
В мене гарні черевички! —
Поки хвастала, ходила,
Черевичок загубила.
І стоїть вона в лозі
На одній своїй нозі,
Другу вгору підіймає —
Черевичка немає.
Хвостик ніде діти
Я пошила на святки
Нашій киці чобітки.
Шапочку наділа,
Тільки не зуміла
Трусики надіти —
Хвостик ніде діти.
Поливала я порічки
Я носила воду із річки,
Поливала наші порічки.
Розцвітали кущики рясно,
Поспівали ягоди вчасно.
Я два тижні ягоди рвала,
Всіх подружок своїх пригощала.
А у нас ростиме ліс...
А у нас ростиме ліс.
Агроном його привіз
Прямо в кузові, на ЗІСі,
Є дубочки в тому лісі,
Є берези і тополі.
Ми посадим їх у полі.
Будуть раді наші люди,
Що в степу діброва буде.
Сніжна зіронька горить...
Сніжна зіронька горить
В мене на віконці.
Як погасне, інша вмить
Спалахне на сонці.
Скільки їх, живих, ясних,
Вранці мерехтіло!
Це малята зір нічних
В гості прилетіли.
Сборник стихотворений для детей на географическую тему. Пояснение детям о материках, частях света и климатических зонах.
Комментарии (23)