Вірші про кота (кицю)

КИЦЯ-МОЛОДИЦЯ
Закортіло киці
В ліс на вечорниці:
Взула срібні черевички,
Скочила з полиці.
Підбігає до воріт,
А там стоїть старий кіт –
Не пускає кицю
В ліс на вечорниці!
(Богдан Чепурко)

БІЛИЙ КІТ
Котик вибіг за ворота,
А на вулиці — зима!
Білий сніг і білий котик –
І кота немов нема!
Лиш на кінчику хвоста
Видно плямку у кота.
( В. Бондаренко) 

КИЦЯ
- Кицю, кицю,
Де була?
Що ти їла,
Що пила?
- Я на річці була,
Там водичку пила,
А що їла – не скажу,
Тільки хвостик покажу.
(Олександр Олесь)

***                                                                                                                                                                                                                           
Умивався чорний кіт
Зранку, ввечері, в обід.
Намагався, муркотів,
Та відмитись не зумів.
(Елеонора Булгакова)

ЩО КИЦЯ ЛЮБИТЬ, А ЩО — НІ
Киця любить, як по спинці
Гладжу киценьку свою,
Як дарую їй гостинці,
Кашу, молоко даю.
Киця сердиться на мене,
Як смикну її за хвіст;
Очі зробляться зелені,
І не п'є тоді й не їсть...
(Марія Познанська)

КОТИК
Скочив котик,
Сів на плотик,
Миє ротик
І животик.
Він миленький
І чистенький,
Гарний Мурко
Мій маленький.
Марійка Підгірянка

КІТ ВАСИЛЬ
Кіт Василь
Варив кисіль.
Зайчик Степанчик
Наливав у жбаник.
А лисичка-тітка
Роздавала діткам.
(Анатолій Камінчук)

КИЦЯ ПРОКИДАЄТЬСЯ
Киця прокидається –
Лапками вмивається.
Квітка прокидається –
Росами вмивається

Сонце прокидається –
Хмаркою вмивається.
Ну, а ми з сестричкою
Вмиємось водичкою.
(Андрій М’ястківський)

КОТИК УМИВАЄТЬСЯ
Глянь, сьогодні цілий день
Котик умивається.
- Мабуть, Дід Мороз прийде, –
Мама усміхається
(Петро Король)

ЗАМИСЛЕНИЙ КОТИК
Ну й розумний же наш котик!
Де такий і взявся.
Чи у школі де навчався,
Чи такий вже вдався?
Казку хоч яку вам скаже:
Про жар-птицю, змія,
Пісню всяку заспіва вам, -
Чиста чудасія!
Всякі загадки він знає –
І арифметичні,
Коли хочете, розкаже
Дроби десятичні!
Звідки котик теє знає? –
Він книжки читає;
І читає, й рзбирає
Та на ус мотає.
(Олена Пчілка)

КОТИК-МУРКОТИК
Ох і любить спать на сонці
Котик наш, муркотик,
Цілий день він на віконці
Гріє свій животик.
Та як мишка зашкребоче,
Котик вже й пильнує.
Не заплющить доти очі,
Поки не вполює.
(Іванна Блажкевич)

***

Віє вітер з-під воріт
Віє вітер з-під воріт,
У воротях – сірий кіт.
Вітер сірому котові
Чеше вусики шовкові.
Ясне сонце виплива,
Коту спинку пригріва.
Кіт воркоче, кіт муркоче,
Ніби щось сказати хоче.
(Максим Рильський)

НАШ ВОРКОТИК
Наш воркотик не гуляє–
Ниточку снує-мотає.
Як змотає на клубок,
Зшиє Галі фартушок
(Олена Журлива)

КОТИК
Сірий котик все муркоче,
Мабуть гратися він хоче,
Закотив аж у куток,
ниток маминих клубок.
(Марія Морозенко)

КІТ-ВОРКІТ
Кіт-воркіт біля воріт
Чеше лапкою живіт.
З’ївши мишку-побіганку,
Що робити по сніданку?
Чи погнати біля хати
Вслід за голубом-гінцем?
А чи вуси-довгоруси
Почесати гребінцем?
Що робити, кіт не знає
За ворітьми у кущі.
А над ним веселка грає,
Золоті несе дощі.
(Андрій Малишко)

***
Встала киця ранесенько
Тай умила чистесенько:
Вуса, носик, м’які лапки,
Ще й зробила фіззарядку.
І мурликає завжди,
Не вживає і води,
Їсть солодку ковбасу, бублики, сметанку…
І поспати дуже любить
З вечора до ранку.
Котик-мурчик
Котик-мурчик
Мій голубчик!
Він удвох зі мною,
Як риба з водою!
Кашку смачненьку
В мисочку новеньку
Матуся поклали,
На сніданок дали.
Я ту кашку виїдав,
Котик – мисочку лизав.
Коли б мама теє знали,
Були б котика нагнали!
А тим часом він наївся,
Коло мене умостився,
Стиха казочку муркоче,
А я слухаю охоче!
(Олена Пчілка)

МУРМУНЯВСЬКА МОВА
Я цікаву мову знаю.
- А яку? – спитаєш ти.
Ту, що нею розмовляють
В цілім світі всі коти.
Не японська, не іспанська…
Що? Англійська? Теж не та!
Зветься мова – мурмунявська.
Ой, яка ж вона проста!
«Няв» - це значить «хочу їсти»;
«Няв-няв-няв» - «іду гулять»;
«Мур» - на ручки хочу сісти»;
«Мур-мур-мур» - «лягаю спать».
«Няв-мур-мур» - «ходив у гості,
Там котлетки їв смачні».
«Мур-мур-няв» - «залиш мій хвостик,
Дуже боляче мені».
Щоб несли коти і киці
Радість, затишок у дім,
Мурмунявській мові вчиться
Треба змалку нам усім.
(Емілія Саталкіна)