Вірші про зиму

ГРУДЕНЬ
Дорожний майстер грудень
Мости будує всюди,
Вкриває ріки кригою,
Воює із відлигою:
Дороги підморожує
Ще й снігом припорошує,
Щоб на дзвінких санчатах
Новому року мчати.
(Т. Коломієць)

ПУХНАСТА ХАТА
Біла скатертина впала біля тину.
Загорнулась в хустку, як маля, хатина.
За ніч нічого не впізнати:
Пухнастий тин, пухнаста хата!
(Н. Замрія)

СНІГ
Сніг вкриває всі шляхи,
Йому раді дітлахи,
Чується веселий сміх,
Ой, який пухнастий сніг!
Треба гору збудувати,
Покататися встигати,
Цілий день така турбота -
У малят кипить робота.
(Н. Замрія)

ПЕРШИЙ СНІГ
Голуби злетілися біленьки,
Мабуть хтось їм хліба накришив, -
То вночі пройшов сніжок легенький
І усе довкіл запорошив.
Не спурхне сніжок цей голубами,
Як весінне сонце припече,
Він струмком зів”ється між горбами
І в далеке море утече.
(П. Воронько)

***
Я зими дитинка, Красуня Сніжинка.
Морозець — то мій татусь,
Дід Мороз — то мій дідусь.
Колисала мене Віхола,
А Зима на щічки дихала.
І тому така я гожа,
На Матінку-Зиму схожа.
(П. Воронько)

ВЖЕ ЗИМА В ДОРОЗІ
Спить під листям їжачок,
Під камінчиком – жучок,
Дідусь – під кожухом,
Зайчик вкрився вухом.
Вже зима в дорозі
На скріпучім возі.
(О. Богемський)

ЗИМОНЬКА
Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум”яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєшь ковзанки
В нашому дворі.
Л. Забашта

УСІ ДЕРЕВА В ІНЕЇ
Усі дерева в інеї —
У білому, у синьому.
Ростуть димки над хатами
Стовпцями волохатими.
Гілки похитує вітерець,
Снігур сніжок покльовує,
А Морозенко-пустунець
Нам вікна розмальовує.
(А. Камінчук)

СНІГОВА БАБА
Що за гамір?
Що за гра?
Ліпить бабу
Дітвора.
Ой, у баби
Горб на спині
І ломака
Он яка!
Ніс у баби
З картоплини,
Рот у баби
З буряка!
Ой же, баба снігова,
Біла в баби голова.
(М. Підгірянка)

ЗМЕРЗЛА ЗИМА
Морозом дихає зима.
Та, мабуть, змерзла вже й сама!
Бо закрутила білі
У танці заметілі.
Без рукавичок хуга
У руки змерзлі хука.
Прохає завірюха
Позичити кожуха.
І тільки дітвора
Кричить зимі: — Ура!
(В. Верховень)

ПОДРУГИ
Засоромилася Осінь,
Що все листя скинула.
Їй Зима пухову хустку
На плечі накинула.
Глянь – у хусточці вона
Вже не Осінь, а Зима…
(Н. Замрія)

СНІГОВА АБЕТКА
Є абетка снігова,
А сліди – її слова.
Заєць слід кладе шнурочком:
Риска — в ряд,
І риска — збоку.
Хто рядочок рівно вишив?
Це пробігла щойно миша.
Рись взуває в капці лапки —
Має слід чотири крапки.
Лось пішов на водопій,
Слід його серед полів —
Наче слід від ковзанів.
(В. Скомаровський)

СНІГ ІДЕ
Тихо, тихо сніг іде,
Білий сніг, лапатий:
Ми у двір скоріш підем,
Візьмемо лопати.

Ми прокинем зранку
Стежку біля ґанку,
Вийде мама з хати
І почне питати:
— Хто ж це так доріжку
Вміє прокидати?
(М. Познанська)

МЕТЕЛИКИ
Погляньте, погляньте, яка благодать!
Дивіться ж: метелики з неба летять!
Квітки повмирали усюди надворі, –
Морозець малює на шибках узори…

Картинкою гарною стане віконце,
Як трошки поблискає золотом сонце.
Погляньте, погляньте, яка благодать!
Метелики з неба летять і летять!
(О. Олесь)

МОРОЗ
Ходить Мороз надворі
По широкій оборі,
Ще й по горах – дібровах –
У чоботях пухових.
Старий він, сивий він,
З бородою до колін.
Ходить-бродить у шубі,
Біла шапка на чубі.
Ходить лютий, сердитий,
Хоче когось вкусити.
Старий він, сивий він,
З бородою до колін.
(М. Підгірянка)

ВРАНЦІ БІЛЯ ХАТИ
Вранці біля хати
Малесенькі сліди —
Зайчатко вухате
Приходило сюди.
Стояло біля хати,
Ступило на поріг –
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг.
(Л. Куліш-Зіньків)

БІЛИЙ СВІТ
Біле місто, білі сквери
І трамваї, і таксі,
Білі міліціонери.
Білі діти — білі всі.
Це ж зима, холодна й біла,
Білим снігом землю вкрила.
(В. Бондаренко)

СНІЖИНКИ
Тоненькі сніжинки
На мене сідають,
Мене за ялинку,
Напевне, вважають.
Не знають сніжинки —
Смішинки тоненькі,
Що я — не ялинка,
А просто — Оленка!
(А. Костецький)

ЗИМА І СТРУМОК
Із гори біжить струмок,
А навстріч йому зима
Крижаний несе замок,
Тільки ключика нема.
Зачиня струмок дверима —
Він собі біжить під ними,
Ще й приспівує струмок,
Повен сонячних думок.
(К. Сухоцька)

ПЕРШИЙ СНІГ
Ще вчора листячко кружляло
У золотавому танку.
На ранок враз зима настала
І свіжість принесла п’янку.
І цей тонкий та ніжний запах
Прийшов до мене уві сні.
А ранком кіт приніс на лапах
Пухнастий білий перший сніг!
(С. Гордієнко)

СНІЖОК
Снігу, білий сніжку!
Посипай доріжку!
Насип цілу гору
Біля цього двору!
Тут діти маленькі
Гуляти раденькі,
У них голосочки,
Як срібні дзвіночки.
(К. Перелісна)

ЗИМОВИЙ ГРИБ
Дід Мороз по лісі йшов,
Під кушем гриба знайшов.
Брав за ніжку так і сяк —
Не подужає ніяк.
Окуляри дід надів,
Подививсь і аж присів:
— Та який же це грибок?
Це ж засніжений пеньок!
(В. Заєць)