Виховання татуся)))

Ми з чоловіком з нетерпінням чекали народження донечки!Багато прочитала літератури ще до вагітності, що не досить часто чоловіки бояться відповідальності з народженням дітей. Спробувала оминути дану проблему, дізнавшись, що я вагітна завжди просила ходити зі мною чоловіка на УЗД, в поліклініку, ввечері просила обійняти животик, щоб зблизити татка і дитя. З народженням донечки наш татко дійсно спочатку боявся взяти донечку на ручки чи поколихати її, так як в більшості мені допомагала чоловкіа мама. Але психологічно мене не влаштовували такі стосунки тата і донечки, все ж таки хотілося, щоб чоловік більше уваги приділяв дитині. Я не наполягала, а лише просила про допомогу в купанні, потримати маленьку, коли бігла на кухню, поколихати вночі... Коли донечці був місяць я залишила чоловіка з донечкою наодинці,а сама подалася по справах. За дві години було кільканадцять дзвінків, що і як робити, де, що лежить. Я толерантно все пояснювала. Приїхавши додому побачила, що памперс одягнутий другою стороною, сорочечка теж другим боком, але татко і донечка солодко посопували на ліжку. Даний випадок ще більше зблизив донечку і тата, татко вже так не боявся взяти малечу на руки, дати води... А підрісши, донечка вимагала, щоб з нею гуляв татко і годував. Моя порада - татка треба привчати до дитини ще до її народження, а з народженням малюка просити про допомогу, так як часто татусі не здогадуються, що жінці і дитині потрібні увага. І ні в якому випадку не сердитися і не критикувати чоловіка, якщо він щось зробив не так. Спільні купання, годування, прогулянуки ще більше зблизять дитя і татуся. Тоді у вашій родині запанує любов і спокійМи з чоловіком з нетерпінням чекали народження донечки!Багато прочитала літератури ще до вагітності, що не досить часто чоловіки бояться відповідальності з народженням дітей. Спробувала оминути дану проблему, дізнавшись, що я вагітна завжди просила ходити зі мною чоловіка на УЗД, в поліклініку, ввечері просила обійняти животик, щоб зблизити татка і дитя. З народженням донечки наш татко дійсно спочатку боявся взяти донечку на ручки чи поколихати її, так як в більшості мені допомагала чоловкіа мама. Але психологічно мене не влаштовували такі стосунки тата і донечки, все ж таки хотілося, щоб чоловік більше уваги приділяв дитині. Я не наполягала, а лише просила про допомогу в купанні, потримати маленьку, коли бігла на кухню, поколихати вночі... Коли донечці був місяць я залишила чоловіка з донечкою наодинці,а сама подалася по справах. За дві години було кільканадцять дзвінків, що і як робити, де, що лежить. Я толерантно все пояснювала. Приїхавши додому побачила, що памперс одягнутий другою стороною, сорочечка теж другим боком, але татко і донечка солодко посопували на ліжку. Даний випадок ще більше зблизив донечку і тата, татко вже так не боявся взяти малечу на руки, дати води... А підрісши, донечка вимагала, щоб з нею гуляв татко і годував. Моя порада - татка треба привчати до дитини ще до її народження, а з народженням малюка просити про допомогу, так як часто татусі не здогадуються, що жінці і дитині потрібні увага. І ні в якому випадку не сердитися і не критикувати чоловіка, якщо він щось зробив не так. Спільні купання, годування, прогулянуки ще більше зблизять дитя і татуся. Тоді у вашій родині запанує любов і спокій Тато з донечкою грає, Завжди гарно звеселяє, Колискову пісеньку співає, Донечка солодко засипає! А ще годує, купає, гуляє, Про все на світі Донечці розповідає!